Професія «Ігротехнік»

«Людина грає тільки тоді, коли вона по-справжньому є людиною, і вона повністю стає людиною тільки тоді, коли грає». З цим твердженням Шіллера можна сперечатися, але саме життя доводить важливість ігрової діяльності.
Граючи, зростають наші діти.
В іграх проводять дозвілля дорослі.
Спорт, комп’ютерні, рольові ігри запускають у голові людини давні природні механізми.
Ігрові принципи працюють навіть там, де ми їх не помічаємо, наприклад, у гонитві за балами та бонусами у програмах лояльності різних маркетплейсів.
Гра – прискорювач процесів розвитку, навчання, самопізнання. Прагнення грати, щоб чогось вчитися, закладено в нас самою природою. Кошенята, граючи, вчаться полювати або ховатися, але у людей ігровий процес багатогранніший — і він ефективний не тільки для дітей.
Ще в 60-70-х роках минулого століття Гордон Паск та Робін МакКіннон-Вуд помітили, що ігрові тренування на апараті SAKI дозволили на 30-50% скоротити час підготовки операторів ЕОМ. Ігровий метод залишається безпрецедентно актуальним і зараз. Наприклад, у 2019 році Кардіно та Файрфілд поділилися успішним досвідом застосування настільних ігор для навчання астрономії, у 2016 році тайванські вчені Ніє та Ву використали ігрові стратегії для вирішення проблеми буллінгу. І таких прикладів безліч.
Ігри застосовуються під час навчання пілотів, медсестер, військових, на лікування пацієнтів і навіть у розвиток поетичних навичок. Немає сфери, де коучингова, психологічна, трансформаційна гра не була б ефективною, тому що вона дозволяє вирішувати проблеми, пропонуючи велике задоволення від процесу участі, низьку ціну програшу і багато інших переваг.

Що робити, якщо не існує гри?

Спойлер: “Якщо потрібної гри немає – створи свою гру!”

Створення ігор – це завдання ігротехніка (game designer) – фахівця, який володіє теорією ігрового процесу та принципами, за якими створюються успішні, “працюючі” продукти. Він займається не тільки розробкою самої гри, але її тестуванням, організацією ігрових та тренувальних сесій, матеріальним та консультаційним супроводом продукту.
Як і будь-яка професійна діяльність, професія ігротехніка потребує попередньої підготовки. Чому так? Тому що ігри створювати не так вже й просто. Ігротехнік створює прикладні трансформаційні ігри, коучингові, психологічні, бізнес-орієнтовані… Щоб продукт вийшов успішним, необхідно скласти всі п’ять взаємопов’язаних елементів цього пазла:

  • дизайн ігор (концепція, правила, методи взаємодії з аудиторією та ін.);
  • new product development – розробку нового продукту з прицілом на комерційний успіх;
  • пошук фінансування чи оптимальне використання наявного бюджету на проект;
  • маркетинг;
  • просування як базову стратегію маркетингу.

Щоб створити авторську гру, можна вибрати будь-який із двох варіантів:
1. Стати ігротехніком та самому створювати ігри.
2. Розробити гру разом із професійним ігротехніком.

Як стати ігротехніком

На жаль, українські університети поки не готують фахівців цієї професії, тому виходу лише два:

  1. Перший варіант: поринути у цю стихію з головою та методом проб та помилок самостійно освоїти нову професію. При цьому людина або отримає необхідний досвід і стане хорошим ігротехніком, або кине цю справу, оскільки зіткнеться з несподіваним «підводним камінням». Головна перевага такого підходу: у процесі самонавчання людина набиває власні шишки та отримує колосальний досвід «що можна і чого не можна робити у професії». Головний недолік: високий ризик витратити свій час та гроші і не стати при цьому ігротехніком.
  2. Другий метод: знайти успішного гравця, який навчить професії з нуля або візьме на себе функції ментора. Цей варіант хороший для всіх, хто планує присвятити своє життя розробці та проведенню ігор. Головна перевага цього підходу: результат досягається швидше і без надризиків, тому що «гід» у світі ігор дає все для успішного самостійного старту в професії.

Як створити авторську гру у співпраці з ігротехніком

Спойлер: якщо є ідея, її можна перетворити на гру.

Часто тренеру, коучу, психологу чи викладачеві потрібна лише одна гра для вирішення свого завдання, розвитку бізнесу або переходу на новий рівень взаємодії з клієнтами. У цьому випадку підходить кооперація з командою або спеціалістом-ігротехніком, який:
• допоможе створити відповідний продукт;
• забезпечить його ігровий, прикладний та комерційний успіх;
• візьме він весь цикл розробки гри: від реалізації ідеї до виведення гри ринку.
Це кооперація, коли ігротехнік, зі свого боку, пропонує досвід створення прикладних продуктів, а замовник — ідею, свій професійний досвід і певний запит своїх клієнтів. Мова може йти не тільки про традиційні сегменти, в яких широко використовуються ігри (психологія, навчання дітей), а й про досить несподівані, «серйозні» сфери застосування (технології, економіка, навчання дорослих).

Приклад. Ігротехніки Юлія Галюк та Костянтин Галюк розробили прикладну гру «Де гроші?» у співпраці з Тетяною Герасимовою – експертом у сфері управління фінансами. Команда “Академія гри” запропонувала свої методики створення ігрових продуктів, а Тетяна Герасимова забезпечила професійне наповнення продукту завданнями з бізнес-планування. У результаті вийшов ігровий цільовий продукт, аудиторія якого: бізнесмени чи люди, які планують запустити свій бізнес.

Які ігри ви можете створювати

Оскільки спочатку йдеться про корисність ігрового процесу, то зосередимося на прикладних іграх, над якими працює ігротехнік. Це свого роду зонтичний термін, за яким ховаються трансформаційні, навчальні, психологічні та багато інших продуктів. Вони не просто розважають, але й приносять користь поза ігровим полем, вирішують якийсь запит (завдання) гравця або допомагають зробити правильний вибір. Кожна з цих ігор будується на 5 основних принципах:
1. Тема та сюжет — це фактор, який приведе гравця за ігровий стіл, зацікавить його, запропонує йому шлях до вирішення своїх завдань.
2. Конфлікт – те, що дає гравцеві стимул грати із захопленням. Наприклад, це може бути протистояння з іншими гравцями за виграш (отримання балів, ігрових грошей). Є й інші типи конфліктів, які можна використовувати ігропрактик.
3. Стратегія – елемент, який дозволяє досягти успіху в грі і залишається з гравцем поза ігровим столом, як відповідь на його запит або як досвід, що допомагає в бізнесі, особистому житті та ін.
4. Випадковість – фактор, що робить гру грою, додаючи елемент непередбачуваності, життєвості та азарту, змушуючи вибирати ту чи іншу стратегію. Це може бути число на ігровому кубику, рішення інших гравців або ще щось.
5. Нагороди – бали, бонуси, очки, отримання яких запускає природний механізм винагороди. Організм синтезує адреналін та «гормони щастя» (дофамін, серотонін), які незримо роблять свою справу за закладеним природою сценарієм. Гра стає тим, чим і була від початку — інструментом розвитку та навчання.

На курсах ігротехніків Костянтин Галюк навчає комбінувати ці та інші фактори навколо певної ігрової ідеї, щоб вийшов цікавий та ефективний продукт. У результаті виходить прикладна настільна гра або її комп’ютерна версія, коли за столом діти, підлітки чи дорослі люди навчаються чогось чи цілеспрямовано отримують знання для застосування у реальному житті. Вона може мати абсолютно будь-яку спрямованість, але найчастіше прикладні ігри охоплюють такі сегменти:

  • розвиток комунікативних навичок;
  • ділові ігри;
  • навчальні продукти;
  • вміння співпрацювати;
  • тімбілдінг;
  • знайомство;
  • розвиток емоційного та соціального інтелекту;
  • рольові ігри.

Чому саме цей набір? Тому що на ці сегменти існує максимальний запит суспільства, що дозволяє ігротехніку та ігропрактику залучати клієнтуру, тобто зробити свої знання комерційно вигідними.

Запрошуємо пройти курс навчання створенню ігор від Костянтина Галюка:
Або записатися на консультацію щодо створення ігор до Костянтина. Перші 30 хвилин безкоштовно для визначення завдань та способу взаємодії.

Залишити коментар

Щоб надіслати коментар вам необхідно: або
X