Діти ігропрактиків завжди виграють

Хочу поділитись сьогодні одним з останніх спостережень с проведення ігор для підлітків. Нагадаю, раптом хто забув, ми с Костянтином розробляємо ігри для тренування різних навичок, а також коучингові, психологічні – для оптимізації часу від навчальних, адаптаційних процесів чи саморозвитку людей різного віку, ігри для роботи, для дому тощо.

У нас вже багато ведучих ігор, як в онлайн форматі так і офлайн. За 9 років їх діти виросли спостерігаючи за батьками, граючі – бо батьки на них тренуються.

Ця історія сталася на гри Дебати Ліга Чемпіонів – бо в схему, яку обрали для тренування група майбутніх ведучих потребувала кількості учасників кратної трьом. Залишився син нашої ведучої пограти, який грає в усе що мама проводить вже не один рік.
Так от він і виграв. Чому так?

Звісно, що характер має значення і не усі діти цікавляться темами з якими працюють мами-ігропрактики (чи ігропрактикині, якщо подобається цей термін).

Але, гра розвиває допитливість, уважність до правил взаємодії, комунікативні здібності та таку цікаву навичку- припускати що є інші точки зору, чи рішення, яке саме для цього гравця вдаліше на зараз. Тобто гнучкість процесів мислення певна.

І насправді це тільки ті навички, що можна виділити схожі, а кожна гра ще має певну спрямованість.
Так от він виграв у старших та більш досвідчених учасників. І це не перший випадок.

Наприклад, одна з наших ведучих, яка мешкає в Ізраїле, розповіла, що досліджуючи тему ігропрактики серед оточення, дізналась що прикладні ігри є у багатьох її знайомих вдома. Вони їх зробили інструментом спілкування в родині та такого інтелектуального відпочинку (не фанові ігри про підкорення космосу чи монополія, а саме прикладні, коучингові чи навчальні). Тож пропоную і в Україні подивитись на ігри для дозвілля родини трохи уважніше, як на інструмент самопізнання та особистого розвитку кожного з членів родини.

Автор Юлія Галюк