Неслухняна дитина: що робити?

Ви не знаєте, що робити, щоб ваша дитина стала слухняною? Відповіді на всі ці запитання дають нам дитячі психологи.

Розглядаючи неслухняність дитини як серйозну проблему, що потребує певного вирішення, не можна не брати до уваги першоджерела, які породили цю неслухняність. Причини дитячої поведінки «всупереч дорослим» мають свої особливості в різних вікових категоріях.

1. Чому не слухається однорічна дитина?

Розвиток дитини в цьому віці пов’язаний із її надмірною допитливістю, яка й може спричинити неслухняність. Якщо ваша однорічна дитина не слухається, не варто сильно дратуватися на неї. Спробуйте спокійно пояснити своєму малюкові, що таке добре, а що — погано. Використовуйте зрозумілі для нього слова. При цьому будьте готові до того, що малюк все одно забуватиме встановлені вами межі дозволеного. Однак батькам важливо розуміти, що робить він це не через каприз, а через особливості розвитку на цьому віковому етапі.

2. Криза трьох років.

До трьох років дитина зазвичай вже добре засвоює, що таке добре, а що — погано. Однак у три — три з половиною роки всі діти переживають кризу особистості, яка дозволяє їм перейти на новий рівень психічного розвитку. Якщо до 3-х років малюк не ідентифікував себе як особистість і вважав себе маминою власністю, то після трьох у його свідомості з’являється формула «Я сам!». Завдання батьків у цей період — допомогти дитині усвідомити себе особистістю. Щоб уникати конфліктів, частіше розмовляйте з малюком про те, що добре, а що — погано, читайте йому повчальні казки й історії. Намагайтеся спокійно та доступно пояснювати, чому ви говорите «ні», шукайте компроміси з вашим малюком.

3. Дитина у 5–6 років.

Неслухняність дитини у п’яти-шестирічному віці може мати низку причин. Вона може виникати через брак батьківської уваги, через проблеми у міжособистісних стосунках дорослих членів родини, через надто суворе виховання, побудоване на заборонах, — як протестна поведінка. Якщо ви сумніваєтеся, чи можна дозволити дитині ту чи іншу дію, спробуйте подивитися на ситуацію очима самої дитини. Наприклад, ви вимагаєте, щоб малюк негайно перестав малювати й пішов обідати. Він протестує. Спробуйте поставити себе на місце дитини: адже як часто нам самим хочеться завершити цікаву справу, а вже потім переходити до іншої?! Шукайте компроміс. Формулюйте свої вимоги так, щоб у дитини не залишалося вибору між «так» і «ні». Наприклад, якщо ви кличете її обідати, замість фрази: «Досить вже малювати, йди негайно їсти!», скажіть малюкові: «Ти зараз домалюєш будиночок чи після обіду?» і т.п.