Думки по темі 1 квітня. Костянтин Галюк
1-квітневий тост пост.
Тільки лінивий не писав на тему: «Нам гумор допомагає».
От і я не лінивий теж міркую з цього приводу.
Додавати гумор, жарти, байки, примовки, казки, анекдоти у свою професійну діяльність є гарним тоном. Людину, яка може пожартувати зі сцени, швидше і довше запам’ятають. З такою людиною є бажання продовжити спілкування. І так далі і тому подібне.
При цьому у своїх навчальних програмах я постійно стикаюся з ситуацією, коли люди кажуть – «Мені складно жартувати, особливо на сцені чи під час проведення гри, ще складніше, коли тема серйозна та люди в залі серйозні, ще й не молоді» і після цього просять поділитись досвідом, як це виходить у мене. Намагатимусь тут викласти свої ідеї з цього приводу – може, кому ще знадобиться))).
Почнемо з базових позицій:
Гумор – це не вроджена характеристика, не частина ДНК, не поцілунок всесвіту.
Гумор – це «м’яз», який потрібно тренувати, бо буде в’ялим. А ми вже з вами знаємо, що краще вже ніякого гумору, ніж в’ялий гумор.
Тому йдемо у гумористичний спортзал та підбираємо собі програму підготовки.
Перше – потрібно створити інформаційне середовище, щоб ви регулярно стикалися з джерелами гумору. Тут підійде все, що вам заходить або як нині модно говорити відгукується. Вибирайте тільки ту форму, яка даватиме вам позитивні емоції. Мені, наприклад, подобається хороший стендап та імпровізація, а ось пранк взагалі не моє, ось як влаштовано це у мене. Як у вас – потрібно вивчати та спробувати.
Де шукати середовище?
• Телепередачі та ютуб канали, які створюють веселий розважальний контент: Камеді клаб та Жіночий квартал, Improv Live Show та Ліга сміху, Жіночий стендап. Схема проста: знайшли, “скуштували”, сподобалося – підписалися. Не сподобалося – йдемо далі.
• Звичайно ж комедії – серіали та фільми, знову ж таки, на ваш смак. Комусь сподобається м’який гумор серіалу «Друзів», а комусь подавай гарячіше, як мінімум «Чудова місіс Майзель». Бажаєте щось плоске рівне – «2,5 людини». Трохи чорнушки – будь ласка серіал «Доктор Хаус» вже розмахує тростиною. Хто старше думаю із задоволенням перегляне «Чортова служба у шпиталі МЕШ». Хто молодший – “Як я зустрів вашу маму”.
• Тепер соціальні мережі – це клондайк. Групи та сторінки, закриті та відкриті, хочеш тільки читай, а хочеш пробуй себе у постах. Знову ж таки тематика на будь-який смак, приклад із фейсбук: «Гумор, картинки, приколи», «ВІДЕОСМІХ», «Старий цинік», «Єврейські анекдоти», «Гумор ЄПТА! (Чорний, Цинічний, Різний, Незвичайний)», «Гумор та життя UA», «Марафон сміху» і так нескінченно. Підписуйтесь, вступайте до груп – що вам втрачати? Не сподобається відпишіть.
• Чи любите читати? Тут теж є чим побалуватись – починаючи від “Троє в човні, не рахуючи собаки” і “Золотого теляти”, “Собачого серця” і “Тома Сойєра” до сучасних “Ви, звичайно, жартуєте, містере Фейнман!” і “Премія Дарвіна”, “Серйозні чоловіки” і, звичайно, “Хто я такий, щоб не пити”.
Навіщо створюємо гумористичне середовище?
Насамперед, щоб самому зрозуміти, що подобається, що не подобається, який формат жартів підходить саме вам. Друге, щоб жартувати в житті або в роботі, потрібно бути наповненим інформацією. Наприклад, якщо мене ось прямо зараз попросити розповісти анекдот я, швидше за все зависну. Але якщо буде відповідний контекст, то обов’язково згадаю парочку і серед них буде один пристойніший і інший, який зможу точно розповісти не всім))).
Друге – пробуємо жартувати у себе у стрічці ФБ та з друзями, у лазні на пікніку і коли проводите тренінг/гру/семінар/ ваш варіант. Тільки так ви дізнаєтеся, що «заходить вашій цільовій аудиторії, а що краще приберегти для домашньої вечірки. Тільки експериментальним шляхом ви зможете накачати м’яз гумору, який вам знадобиться ще багато – багато разів.
І пам’ятайте, «Легка придуркуватість робить людину практично невразливою»!
З любов’ю, Галюк Костянтин.