Level Up корпоративного університету

“Не шукати фахівця, а виростити його!” – проста ідея, на фундаменті якої будується концепція корпоративного університету. Дедалі частіше великі компанії воліють створювати фахівців, а не шукати їх на стороні. Це чудовий спосіб посилити свій бізнес людиною, яка занурена в його ідеологію, знайома з усіма гвинтиками великого механізму і має потрібний набір професійних навичок. Щоб навчити таку людину, потрібні нестандартні підходи. Які, чому і до чого тут навчальні ігри? Давайте розбиратися.

Відмінності між університетом і корпоративним університетом

Слово “університет” у парадигмі корпоративного навчання є відсиланням до традиційних освітніх установ, хоча, на наш погляд, це абсолютно різні системи. У класичному університеті на перший курс приходять студенти з певним початковим рівнем, які впродовж усього курсу навчання нарощують свої компетенції в межах навчального плану. Тобто завдання університетської системи освіти: виростити групу фахівців із групи неспеціалістів. Так, у межах сучасної системи вищої освіти є поділ на рівні:

• бакалавр;
• магістр;
• аспірант;
• докторант.

Однак це щаблі академічного зростання, а не професійного і тим більше соціально-корпоративного розвитку. У рамках корпоративного університету вирішуються набагато різноманітніші завдання з навчання персоналу. На старті є особистість із певним індивідуальним підбором навичок, і під час навчання ця особистість “добирає” навички, які потрібні компанії та самому фахівцеві для переходу на новий рівень. І таких фахівців багато. І їхні початкові рівні різні. І підсумкові компетенції потрібні теж різні. Це вимагає гнучкості процесу навчання, яку можна “побачити” на прикладі звичайних терезів з гирьками.

У класичному університеті:

• на одну шальку кладеться великий тягар “Кваліфікація фахівця”, однаковий для всіх студентів (наприклад, “бакалавр” чи “магістр”) і не особливо корисний для самого університету;
• на другу чашу кладуть усі гирьки однакової “якості” (навчальні курси, однакові для всіх студентів, або кредити, як їхня кількісна “ціна”);
• коли чаші вирівнюються, студенти отримують диплом.

У корпоративному університеті:

• на одну чашу терезів кладуть персональну гирьку для кожного фахівця (або групи);
• на другу чашу ще до старту навчання кожен студент кладе свій персональний набір навичок-гирьок, тобто всі починають із різних стартових позицій;
• у процесі навчання кожен студент докладає на свою персональну чашу гирьки різної якості (ваги), прагнучи виконати план індивідуального розвитку, тобто зібрати свій власний паззл і вийти на баланс навичок, який задано компанією.

З боку корпоративного університету це така досить складна і нестандартна інтелектуальна гра, в якій спочатку визначається “кінцева кваліфікація” (те, що потрібно компанії), а потім кожного студента ведуть до цієї кваліфікації персоналізованою дорогою зі складною системою заохочень. А раз завдання нестандартне, то і шляхи його досягнення теж мають бути нестандартними. І нові методи навчання персоналу – це ключовий елемент Level Up корпоративного університету.

Ігрові методи навчання в корпоративному університеті

Ефективність корпоративного університету будується на різних факторах, але практика є наріжним каменем цієї інтелектуальної “будівлі”. Прикладні ігри – один зі способів зробити практику продуктивнішою, зокрема й за рахунок внесення різноманітності. Вони дають змогу працювати як над hard skills, так і над soft skills, причому одночасно в рамках однієї ігрової сесії.

Приклади такої подвійності готових ігрових рішень:

– “Фінансова стратегія” – розвиває навички підприємницького мислення, навчає знаходити ресурси для розвитку бізнесу й одночасно є тренажером комунікативних здібностей;
– “Дебати” – навчає ораторської майстерності та одночасно вчить працювати в команді;
– Гра “Дванадцять” – вчить працювати з аудиторією, переконуючи в правоті своєї позиції, і водночас допомагає освоїти різні техніки переговорів;
– “Де Гроші” – допомагає знайти джерела фінансових, трудових та інших ресурсів, оптимізувати кошти та обрати шляхи для розвитку бізнесу й одночасно розвиває критичне мислення;
– “Аргументуй” – вчить формувати аргументаційне полотно й одночасно тренує стресостійкість.

У реальності можливості зазначених ігор ще більш багатогранні, тому на їхній базі можна будувати практичні заняття в рамках різних навчальних курсів. При цьому за рахунок різноманітності завдань і елемента випадковості кожна наступна ігрова сесія не схожа на попередню. Виходить універсальний тренажер широкого радіусу дії. Якщо врахувати, що ціна помилок у такому форматі практично нульова, то ігровий процес підходить для відпрацювання різних стратегій і моделювання будь-яких бізнес-процесів. З його допомогою можна виконувати оцінювання персоналу, навчання ТОПів, проводити тімбілдінг, моделювання бізнес-стратегій, стимулювати розвиток власника за допомогою ігрових методик, здійснювати об’єднання всього колективу над завданням бізнесу в незвичному форматі та інші завдання.

Ваша власна гра

Є ще одна родзинка у використанні ігрових технологій у навчанні – можливість створення власної гри або серії ігор, що будуть реалізовані в рамках корпоративного університету. У такий спосіб ви зможете об’єднати основні плюси ігропрактики та професійну сферу, створивши продукт для розвитку підрозділів компанії або інструмент для вивчення та вдосконалення бізнес-процесів. Розробка гри під завдання з вашими вступними, зі зрозумілими у вашій галузі термінами стане тим свіжим поглядом, тією інновацією, яку ви шукайте, щоб зробити крок далі.