Ігропрактика сьогодні

Почнемо з питання, яке на сьогоднішній день вже не викликає суперечок: «Чи ефективні прикладні ігри?». Так, ефективні! Дослідження ігрових методів показують, що ігри інтенсифікують процес пізнання, допомагають тренувати навички і навіть лікувати людей. Тому їх використовують навіть у досить несподіваних нішах, наприклад, для відпрацювання військових стратегій або при налагодженні взаємодії у командних видах спорту.

Однак ігровий підхід досі часто сприймається, як додатковий інструмент у арсеналі певного спеціаліста, як доповнення до його основних методів. Прикладна психологічна гра — тільки для психологів. Вона лежить, чекає на свій час, доки фахівець згадає, дістане коробку і проведе ігрову сесію з метою діагностики проблем пацієнта або в рамках сеансу терапії. При такому підході прикладна гра і взагалі ігропрактика, як сфера застосування ігрових методів, перетворюється на «додаткове колесо» в діяльності психолога, коуча, фінансового консультанта, бізнес-тренера… будь-якого іншого спеціаліста. Добре, якщо це колесо є, але не страшно, якщо воно відсутнє.

Так, подібний підхід має право на існування, але чи є він єдиним і головне — основним? Чому виникла нова сфера діяльності — ігропрактика? І до чого тут ігротехніка? Давайте розбиратися…

Чому ігропрактик — самостійна професія

Довгий час існував стереотип, що коучингову гру може проводити тільки коуч, а психологічну — лише психолог. По-перше, цей стереотип став наслідком вже згаданої ідеї, що ігропрактика є додатковим колесом у роботі фахівця. По-друге, він є результатом гри слів, побічним продуктом підсвідомого поєднання прикметника та іменника «неправильним» змістовним ланцюгом. Щоб зробити цю ідею наочнішою, розглянемо декілька фраз, побудованих за схожим принципом:

• «Пілотний проект може запускати лише пілот»
• «Селянське масло» може робити лише селянин»
• «Морський вузол можна в’язати лише на морі»

Для нас ці фрази є абсурдними, а їхня абсурдність — очевидною. Чому ж ми не сприймаємо так само фразу про коучингові ігри? Тому що на перших стадіях такі ігри дійсно розробляли в якості допоміжного інструменту для коучів (а колись давно масло робили лише селяни). Але з того часу у світі ігор революція відбулась, а в нашому світосприйнятті — ще не встигла.

З’явилися інструменти, в яких «зашиті» коучингові, або психологічні, або бізнесові механізми. Проте використовувати їх може будь-яка людина, яка має навички ігропрактика, тобто вміє комунікувати з гравцями, керувати ігровим процесом та вирішувати клієнтські проблеми за допомогою «зашитого» в грі інструменту. Наразі ігропрактика є окремою професією, якій потрібно навчатися, як і будь-якій іншій сучасній професії. При цьому попередній досвід в інших сферах може бути плюсом, але не є обов’язковою умовою для професіонала-ігропрактика.

Які навички потрібні ігропрактику

Кожного дня ми використовуємо безліч інструментів, хоча далеко не завжди є фахівцями у відповідній сфері. Ми водимо автомобіль, але більшість з водіїв не є автомеханіками. Ми користуємось мобільним зв’язком, але небагато з нас розбирається у стандартах роботи стільникових мереж. Ми використовуємо сантехнічні прилади, зубну пасту, туалетний папір, хоча… ну, ви зрозуміли. Кожен з вищеназваних продуктів вже містить все необхідне для його використання — нам лише треба навчитися користуватися тим, що нам потрібно. Купуючи якийсь незнайомий, але корисний прилад, ми вивчаємо інструкцію і стаємо фахівцями з його експлуатації, хоча не є фахівцями з його виробництва.

Так і ігропрактик вчиться користуватися прикладними іграми для їх професійного використання, хоча може не бути коучем, психологом, бізнес-консультантом. Він може з однаковою ефективністю проводити як коучингові, так і психологічні або бізнес-ігри, не вивчаючи теоретичний фундамент цих професій. Все тому, що теоретичний фундамент уже міститься в самому ігровому продукті, як у смартфоні міститься механізм використання сповіщень або голосових дзвінків.

Хто може стати ігропрактиком

Існує декілька моделей діяльності ігропрактика:

1. Від іншого фаху до ігропрактика

Ігропрактиком стає професіонал (коуч, психолог, бізнес-тренер, фінансовий консультант), який хоче розширити свій інструментарій за рахунок опанування нової професії. Вміння користуватися іграми для вирішення клієнтських запитів підвищує конкурентоспроможність цього фахівця, допомагає набагато швидше і ефективніше досягати мети. В такому випадку фахівець вивчає ринок ігрових методів, підбирає необхідний продукт, вчиться ним користуватися в межах конкретної ігрової моделі, пов’язаної з власним фахом.

2. Ігропрактика з нуля

Ігропрактиком стає людина, яка планує проводити ігри будь-якої направленості, заробляючи цією діяльністю на життя. Ця людина вивчає ігрові технології, отримує базу знань і навичок з ігропрактики, підбирає ігрові інструменти, які буде використовувати на комерційній основі і вчиться користуватися кожним з них з урахуванням специфіки. Такий фахівець справляється з більшістю клієнтських запитів в межах обраного інструменту зі сфери розвитку бізнесу та особистості. В деяких випадках він може передати клієнта фаховому спеціалісту (психологу або фінансовому консультанту), але навіть в такому випадку клієнт вже матиме первинний «діагноз» для вирішення своєї проблеми і пам’ятатиме, що отримав цей первинний аналіз завдяки ігропрактику.

3. Від ігропрактика до іншого фаху

Діючий ігропрактик може розширити свій бізнес за рахунок нової професії. Наприклад, користуючись різноманітними ігровими інструментами, він відчуває особливий потяг до коучинга і починає поглиблено вивчати саме цю сферу. Чи є такий фаховий розвиток обов’язковим? Ні. Ігропрактику для успішної діяльності достатньо технологій, зашитих у прикладній грі. Але така можливість професійного зростання є перевагою ігропрактики, тому що опанування додаткової професії підвищує заробітки за рахунок зростання якості послуг ігропрактика і розширення кола цих послуг. Наприклад, ігропрактик-коуч може не тільки допомогти знайти коріння проблеми, але й допоможе її вирішити, тобто заробить на додаткових коучингових сесіях, не пов’язаних з ігровими методами.

Від ігропрактика до ігротехніка

Одним з різновидів моделі «Від ігропрактика до іншого фаху» є модель «Від ігропрактика до ігротехніка». В такому випадку фахівець з проведення ігор перетворюється на спеціаліста з їхнього створення. Це окремий фах, який потребує не тільки розуміння ігрової взаємодії, але й знання принципів створення прикладних продуктів. Нерідко ігротехнік запрошує до колаборації спеціаліста у конкретній сфері (психолога, фінансиста, підприємця), щоб, комбінуючи знання та досвід обох учасників проекту (або навіть двох команд), зробити якісний, професійно змістовний продукт. Такий продукт матиме «всередині» все необхідне, завдяки чому інші ігропрактики зможуть використовувати його без глибоких теоретичних знань «не у своїй» сфері.

Ось такий кругообіг ігропрактики у світі. Вона може стати як окремим бізнесом, так і стартом до опанування нових професій. Все залежить лише від вас!

© Галюк Костянтин