Початок книги: як написати, щоб захопило читача

Ті, хто обговорює це на форумах, уже на практиці переконалися, що почати надзвичайно складно. Здавалося б: є ідея, придумано сюжет і сюжетні лінії, прописані герої, усе продумано до дрібниць — а почати ніхто не може. Не тому, що ліньки, а просто не знають, з чого почати, щоб логічно підвести до зав’язки сюжету.

Отже. Початок має бути невеликим, достатньо змістовним і захопливим. Останнє — обов’язково, щоб читач захотів читати далі. Треба написати такий варіант, який викликає інтерес: інтрига, цікава подія, яскравий або незвичний персонаж. І обов’язково слід пам’ятати, що початок має бути емоційним, адже, купуючи книгу, читач очікує емоцій (залежно від жанру), і поганий той автор, який не дає цих переживань уже з перших сторінок.

Не варто вносити в початок тексту таємницю, яка зовсім не є таємницею. Наприклад:
«… Почалася ця історія з однієї дуже загадкової події: Іван Петрович, що мешкає у сусідньому під’їзді, того ранку пішов до магазину і… купив пива від похмілля…»

Не треба також писати довгі нудні описи природи чи загальновідомі істини. Не описуйте людей, які більше не з’являться в тексті. Наприклад:
«…Я побачив, як моя сусідка з третього поверху схилилася над трупом і щось йому прошепотіла…»
І все. Більше в тексті про сусідку — жодного слова. У такому випадку читач триматиме її в голові до самого кінця й дуже розчарується, якщо так і не побачить її знову.

Також ваше оповідання не повинно починатися з повчань або філософських міркувань. По-перше, повчань ніхто не любить, а по-друге, філософію не дають концентровано. Її рівномірно розподіляють по всьому тексту. Тож не варто починати розповідь з роздумів про сенс буття чи з питання «Що робити?». Якщо читач, шкодуючи витрачені гроші, ще й продовжить читання (якщо така книга взагалі вийде), то редактор видавництва — точно про неї забуде назавжди. Принаймні більшість редакторів.